Формування ключових компетентностей

 Ключові освітні компетентності

Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань і практичних умінь.

Освічена людина в сучасному суспільстві не тільки і не скільки людина, що володіє знаннями, а яка вміє цілеспрямовано здобувати знання і при потребі застосовувати їх у будь-якій ситуації. Тому одним із перспективних напрямів реформування освіти є впровадження компетентнісно спрямованого підходу.

 Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей:

Ключові (міжпредметні) – здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурологічні види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми.

Загальногалузеві - їх набуває учень упродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі упродовж навчання в школі.

 

Предметні - їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета в усіх класах, навчаючись в школі.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють 10 наскрізних ключових компетентностей:

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.

2. Спілкування іноземними мовами.

3. Математична грамотність.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях.

5. Інформаційно-цифрова компетентність

6. Уміння навчатися впродовж життя.

7. Соціальні і громадянські компетентності.

8. Підприємливість.

9. Загальнокультурна грамотність.

10. Екологічна грамотність і здорове життя.

Отже, основна особливість компетентнісного підходу порівняно з традиційним, полягає в зміщенні акценту з нагромадження нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики.

Головним є не предмет, якому  навчаємо, а особистість, яку  формуємо. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

Насправді, знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.

Отже, людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Історія виникнення свята 1 вересня

   Уже багато десятиліть існує така традиція, що школярі починають свій навчальний процес з першого вересня. Ця дата була обрана урядом СРСР ще в 1935 р. практично півстоліття, до 1984 року цей день був просто навчальним, але з того року згідно встановленого указу цей день міжнародним святом «Днем знань». Так в перший осінній день в школах проводилися тільки урочисті заходи, а вже навчальний процес починався на наступний день. А на законодавчому рівні в Україні це свято офіційно було прийнято 13 травня 1999 року.

     Одним з ідейних натхненників сучасного святкування Дня знань був радянський педагог Федр Брюховецький. Саме йому належить ідея проводити урочистості на честь першого і останнього дзвоника і робиться це з метою асоціації свята для дітей і дорослих, а не просто як необхідний елемент в сфері освіти і науки.